Закарпаття

     І ось, нарешті настав довгоочікуваний день 6 листопада, коли ми сіли в потяг Краматорськ -Київ. Ніч проминула непомітно – ми в Києві! Нас зустрів величезний вокзал. А коли ми зайшли до станції метро, нашому подиву не було меж. Ескалатор, підземна залізниця та станції, які відрізняються одна від одної – нас вражало все! В столиці багато визначних місць, які варто побачити. Тож розпочали ми свою подорож з музею архітектури та побуту в Пирогові - це  унікальне місце в Києві, тут протягом трьох годин ми побували на Полтавщині, Надріпрянщині, у Карпатах, в Поліссі і на Слобожанщині де ми мали можливість доторкнутися руками – у буквальному розумінні слова – і серцем до того сакрального простору, який творився упродовж віків поколіннями предків, тут стоять хати з різних куточків України вони представляють все багатство та розмаїття традицій української архітектури.

   Наступною зупинкою був Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» 1932-1933 років, ми вшанували пам'ять загиблих та поклали квіти до скульптури дівчинки, виснаженої голодом, яка схрестила на груди руки притискаючи до них п’ять колосків пшениці, що нагадують про сумнозвісний  «Закон про п’ять колосків».

  Ми мали можливість прогулятися по Дніпровській набережній  і зробити фото напам’ять біля  пам'ятника засновникам Києва, який  є візитівкою столиці України, що символізує її багаторічну історію.

А на вечір ми знову в екологічному  потязі і попрямував він нас на Закарпаття до станції Воловець.

 Рано вранці нас гостинно зустріла станція Воловець, що на Закарпатті. Комфортабельні автобуси повезли нас на зустріч з карпатами  по гірському туманному серпантині.  Схід сонця ми зустріли на висоті 750 м над рівнем моря – це чудова картина, що глибоко запала у наші серця. . Вийшовши з автобуса   всі були в захваті від побаченого, куди не поглянь скрізь гори, подекуди полонини і стрімкі потоки річечок. Ми потрапили в Синевірський заповідник. Вранішній туман швидко танув,а ми прямували до озера Синевір. Дві казкові фігури,  зустріли  нас над озером, - це Синь і Вир, які колись мешкали в цих краях. Це їхній любові присвячено Синевірське озеро, за переказами, через них воно тут і з'явилося.  Озеро Синевір (інша назва - Морське Око) - найбільше і найкрасивіше озеро Українських Карпат, що розкинулося між горами, серед ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря. Синевірське озеро вважається перлиною Карпат і є найцікавішим об'єктом Національного парку "Синевір

    Вірячи у найкраще, наша група загадувала бажання біля трьох джерел, що оточують Синевір.

  На схилах величних гір розмістився Реабілітаційний центр бурого ведмедя – наша наступна зупинка. Слухаючи розповідь єгеря центру – про долю його підопічних-  в минулому клишоногих акторів та «Живих іграшок»  ми були вражені жорстокістю та цинічністю людей. Для ведмедів ми принесли ласощі – яблука та хлібні сухарі,   ми здаля спостерігали процес годівлі.

   Наступним дивом цього дня став водограй Шипіт. Він зачарував  нас величністю та красою. Кришталево чиста вода ніби змивала з наших думок весь негатив і насичувала його добром, чистотою, натхненням.

 Історія українського Закарпаття тісно переплетена з долею Шенборнів — чи не найбільших землевласників, статечних аристократів, яким волею австрійського короля  були подаровані чисельні закарпатські землі.

 Під час екскурсії ми дізналися, що будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів  у палаці — 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.

    Далі ми попрямували до Ужгородського замку, на подвір’ї  якого з задоволенням розглядали і слухали легенди про дивовижні події та героїв містичного сердньовіччя – птаха Турула, мужнього Геркулеса, славнозвісного Гермеса. На верхній терасі побачили захоплюючу панораму осіннього міста.      Але дива на цьому не закінчувалися, наш автобус віз  нас до Мукачево  на зустріч з іншими пам’ятками історії, до Середньовічного замоку Паланок який  велично височіє над околицями міста  на горі висота якої 68 метрів. Це один з найкрасивіших замків Закарпаття. Багато загадок і легенд зберігають його стародавні стіни.  Для моїх товаришів  відвідування старовинної фортеці – це дотик до таємниці, дивно, скільки міфів, подій, людських доль, героїчних подвигів вона береже.

    За два дні, проведених в гостинному Закарпатті, ми познайомились з самобутною культурою цього краю,  закохалися в гори та кришталево чисті води.  Наші діти сподобалися всім екскурсоводам своєю увагою, допитливістю, інтересом до інформації, культурою поведінки. Вони були приємно здивовані обізнаністю  учнів  Донеччини  в історії України, біології, екології.

   Та на цьому наша подорож не завершилася - 10 литопада Київ знову привітав нас усміхненими обличчями мешканців, грандіозними будівлями і затишними  вуличками,  екскурсія розпочалася  біля «Золотих воріт» - пам'ятника Стародавнього Києва,головного входу в київський історичний центр,  ми  гуляли Хрещатиком та Андріївським узвозом, відвідали Володимирський собор. Дехто з нас уперше милувався Дніпром-Славутою. Побували в  Національному Науково - природничому музеї де мали унікальну можливість здійснити подорож у минуле нашої країни і побачити тварин, які заселяли територію України десятки мільйонів років тому,  тут на стенді ми побачили які рослини росли на території нашого краю ,а саме поблизу с. Новотроїцьке Донецької області.

   По закінченню екскурсії ми побували на ковзанці.

    За  дні  екскурсій  і прогулянок  Києвом  ми  закохалися в нашу столицю, ми всі наспівували слова пісні «Як тебе не любити Києве мій»

   Сідаючи в потяг діти ділилися враженнями, писали щоденники, переглядали фотографії, пригадували веселі та цікаві моменти подорожі. 
    Усі повернулися додому  сповнені емоціями та бажанням відвідати ці місця з рідними ще раз.

Дякуємо Донецькому обласному еколого-натуралістичному центру за чудову організацію та прекрасний подарунок ! Спогади про цю подорож залишаться надовго!

ФОТО